Це стаття, яку читають у найгірші три дні. Тому одразу головне: документів насправді два, а не один, і плутанина між ними — причина більшості зайвих поїздок.
Далі — послідовність кроків, строки, перелік документів і найважливіше практичне питання, про яке ніхто не попереджає заздалегідь: скільки копій замовити, щоб не ходити по колу півроку.
Процедури й суми змінюються. Матеріал перевірено у вересні 2026 року. Перед зверненням варто звірити актуальний порядок на Гід онлайн Дія, diia.gov.ua і в місцевому відділі ДРАЦС — особливо в частині сум і термінів, які під час воєнного стану коригували неодноразово.
Два документи, які легко переплутати
Лікарське свідоцтво про смерть — медичний документ, форма № 106/о. Його форму й інструкцію щодо заповнення затверджено наказом МОЗ від 08.08.2006 № 545. Видає його лікар, який лікував померлого — на підставі спостережень і записів у медичній документації, — або патологоанатом на підставі результатів розтину. Цей документ фіксує факт і причину смерті. З ним нікуди, крім ДРАЦС, іти не потрібно.
Свідоцтво про смерть — юридичний документ, який видає орган державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) на підставі лікарського свідоцтва. Це і є той документ, який далі вимагатимуть нотаріус, Пенсійний фонд, банк і всі інші.
Різниця проста: лікарське свідоцтво відповідає на питання «від чого», свідоцтво ДРАЦС — на питання «чи зафіксовано це державою». Без першого не видадуть другого; без другого не рухається ні спадщина, ні виплати.
Є два окремі випадки, про які варто знати:
- Форма № 106-2/о — лікарське свідоцтво про перинатальну смерть. У разі смерті дитини у віці 0-6 діб і мертвонародження заклади охорони здоров'я заповнюють саме її, а звичайне лікарське свідоцтво про смерть у цих випадках не видається.
- Заклади, де працює менше двох лікарів. У закладах охорони здоров'я, де працює не менше двох лікарів, видаються тільки лікарські свідоцтва про смерть. Для малих закладів передбачено інший порядок — це варто уточнювати на місці.
Під час воєнного стану механізм видачі лікарських свідоцтв врегульовано спільним наказом МВС, МОЗ і Офісу Генпрокурора № 177/450/46 від 2022 року. За ним, зокрема, при загибелі з ознаками вогнепальної, вибухової чи опікової травми лікар може видати свідоцтво на підставі зовнішнього огляду тіла, а заклади видають свідоцтва за територіальним принципом — тобто за місцем настання смерті, а не за місцем, де людина лікувалася.
Крок 1. Отримати лікарське свідоцтво
Куди звертатися — залежить від того, де і як настала смерть.
- Смерть у лікарні. Документ оформлює лікарський заклад. Родині зазвичай не потрібно нічого ініціювати, крім того, щоб забрати документ.
- Смерть удома під наглядом лікаря. Викликають сімейного лікаря або службу за місцем спостереження; свідоцтво видають на підставі медичної документації.
- Раптова смерть, смерть без медичного нагляду, ознаки насильства. Викликають поліцію та екстрену службу. Тіло направляють на судово-медичну експертизу, і свідоцтво видає судово-медична установа. Тут строк залежить від експертизи — саме для таких випадків законом і передбачено подовжений строк подання заяви до ДРАЦС.
Лікарське свідоцтво видають родичам померлого або іншим особам, які зобов'язані організувати поховання. Перевірте документ до того, як вийдете з установи: прізвище, ім'я, по батькові, дати, місце смерті. Помилка в лікарському свідоцтві переходить у свідоцтво ДРАЦС, а виправляти її потім складніше, ніж переписати одразу.
Крок 2. Зареєструвати смерть у ДРАЦС
Строк. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення тіла. Якщо одержати документ закладу охорони здоров'я чи судово-медичної установи неможливо — не пізніше п'яти днів. Прострочений строк не позбавляє права зареєструвати смерть: якщо минув понад рік, реєстрація проводиться за місцем проживання заявника.
Де. Смерть реєструють за одним із варіантів на вибір:
- за останнім місцем проживання померлого;
- за місцем настання смерті або виявлення тіла;
- за місцем поховання.
На час воєнного стану Мін'юст роз'яснив, що державна реєстрація смерті проводиться в день звернення заявника будь-яким органом ДРАЦС. Якщо смерть настала в дорозі, реєстрацію можна провести в найближчому органі ДРАЦС. Для внутрішньо переміщених осіб прив'язки до місця реєстрації померлого фактично немає.
Хто може бути заявником. Родичі померлого, працівники органів опіки, адміністрація закладу охорони здоров'я, працівники житлово-експлуатаційних організацій, а також інші особи. Якщо звернутися особисто неможливо — через представника з нотаріально посвідченою довіреністю або через адвоката.
Документи:
- заява встановленої форми (заповнюється на місці);
- лікарське свідоцтво про смерть або документ судово-медичної установи;
- паспорт або інший документ, що посвідчує особу заявника;
- паспорт та інші документи померлого — їх при реєстрації вилучають;
- для військовослужбовців — документи, що підтверджують обставини загибелі та причинний зв'язок зі службою.
Вартість. Державна реєстрація смерті безоплатна, державне мито за неї не сплачується.
Що ви отримаєте на руки. Одразу після внесення даних до реєстру ДРАЦС видає два документи:
- свідоцтво про державну реєстрацію смерті;
- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання.
Другий документ — вузькоцільовий. Його подають до Пенсійного фонду або за місцем роботи саме для призначення допомоги на поховання, і в інші установи його віддавати не потрібно.
Крок 3. Допомога на поховання
Це не частина процедури реєстрації, але наступний крок, за яким майже завжди звертаються одразу.
З 13 березня 2026 року розмір допомоги на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, становить 8500 гривень. Для тих, хто помер до 13 березня 2026 року, діє попередній розмір — 4100 гривень. Якщо помер цивільний пенсіонер, допомога зазвичай виплачується в розмірі двох місячних пенсій, які людина отримувала на момент смерті.
Подають: документ, що підтверджує особу заявника; заяву про виплату допомоги на поховання; витяг з реєстру про смерть для отримання допомоги на поховання (або документ, що підтверджує факт смерті). Під час воєнного стану звертатися можна до будь-якого органу Пенсійного фонду — прив'язки до місця реєстрації померлого немає.
Суми переглядають, тому актуальний розмір варто звіряти на сайті Пенсійного фонду перед зверненням.
Скільки копій потрібно і навіщо
Це найпрактичніша частина, і про неї в жодній інструкції не пишуть.
Оригінал свідоцтва про смерть видають один. А вимагають його — послідовно й у різних місцях:
- нотаріус — при відкритті спадкової справи (тут потрібен саме оригінал);
- Пенсійний фонд — виплати, перерахунки, закриття пенсійної справи;
- банки — закриття рахунків, кредити, вклади, депозити;
- страхові компанії — виплати за договорами страхування життя;
- органи соцзахисту — призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, пільги;
- комунальні підприємства й ОСББ — переоформлення особових рахунків;
- місце роботи померлого — розрахунок, невиплачена зарплата;
- військкомат/ТЦК, органи ветеранської політики — якщо йдеться про військовослужбовця;
- посольства й консульства — якщо є майно або справи за кордоном.
Робоча тактика: 5-7 звичайних копій і 2-3 нотаріально засвідчені, зроблені одразу. Оригінал не віддавайте нікому, крім нотаріуса, який веде спадкову справу. Більшість установ приймає засвідчену копію, а ті, що наполягають на оригіналі, зазвичай згодні звірити його на місці й повернути.
Якщо документ усе ж загубився або потрібна ще одна копія пізніше, повторно отримати його можна:
- офлайн — у будь-якому відділі ДРАЦС незалежно від місця проживання заявника;
- онлайн — замовити витяг з Державного реєстру актів цивільного стану через портал Дія. Послуга коштує 73 гривні, строк — три робочі дні, результат надсилають поштою або курʼєром. Послуга недоступна на тимчасово окупованих територіях і в зонах активних бойових дій.
Витяг видають подружжю, батькам, дітям, братам і сестрам, онукам та іншим родичам померлого — за паспортом і документами, що підтверджують родинний зв'язок, — а також спадкоємцям, вигодонабувачам за договорами страхування життя й фінансовим установам із ліцензією на кредитування. Форм витягу дві: з окремими відомостями з актового запису і повний, з усіма відомостями.
Окремі складні випадки
Смерть за кордоном. Державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва та консульські установи України. Іноземний документ про смерть, як правило, потребує легалізації або апостиля та перекладу — вимоги залежать від країни, тому їх варто уточнювати в конкретній консульській установі.
Тимчасово окупована територія. Ключове правило: документи, видані так званими органами на окупованій території, юридичної сили в Україні не мають. На підставі такого «свідоцтва» українське свідоцтво про смерть не видадуть. Факт смерті встановлюється судом у порядку окремого провадження — подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення. Державна реєстрація смерті проводиться вже на підставі рішення суду, за заявою тих, хто був заявником у справі, або спадкоємців — у день отримання рішення суду в електронній формі. По допомогу з такою заявою можна звернутися до системи безоплатної правової допомоги.
Зникнення безвісти. Це принципово інша юридична процедура — визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин або оголошення померлою в судовому порядку, зі своїми строками й підставами. Змішувати її з реєстрацією смерті не варто: статус може змінитися, і поспішні дії тут шкодять.
Що робити далі, коли документи вже на руках
Свідоцтво про смерть відкриває юридичну частину — спадщину, виплати, переоформлення. Але поруч з юридичною є ще одна, про яку згадують значно пізніше, і зазвичай тоді, коли вже незручно щось шукати.
Акаунти, фото і файли померлого не переходять у спадщину автоматично. Пошта, соцмережі, підписки, облікові записи в застосунках живуть за правилами своїх платформ, і кожна вимагає власного пакета документів — часто саме свідоцтва про смерть. Що з ними можна зробити й у якому порядку — розібрано в матеріалі про цифрову спадщину в Україні. Якщо ви читаєте це не в перші дні після втрати, а заздалегідь, є ще практичніший крок — цифровий заповіт, який готується за одну годину й знімає з родини половину цієї роботи.
Питання надгробка виникає пізніше й окремо: коли ставити пам'ятник після похорону — це не юридичний строк, а технічний, і поспішати з ним не потрібно. Якщо йдеться про загиблого Захисника, свідоцтво про смерть входить до пакета документів на компенсацію витрат на надгробок — його краще не віддавати останнім оригіналом.
І ще одна річ, суто практична. Поки ви ходите по установах, у вас на руках виявляється рівно те, з чого потім складається сімейний архів: точні дати, повне ім'я, місце народження, документи. Це найдешевший момент, щоб зафіксувати їх у одному місці — не для установ, а для родини. Сторінка пам'яті може бути таким місцем, але підійде й звичайний файл. Головне — щоб через п'ять років ці дані не доводилося відновлювати вдруге.