Дані про кладовища, ритуальну службу й міські меморіали Полтави перевірені у вересні 2026 року за матеріалами Полтавської міської ради, «Суспільне Полтава» та місцевих видань. Заповненість кладовищ і статус міських проєктів варто уточнювати перед зверненням, бо цифри змінюються.
QR-медальйон на пам'ятнику — невелика табличка з кодом, який відкриває на телефоні сторінку пам'яті: біографію, фотографії, аудіо- й відеозаписи, спогади родини. Як це працює технічно, розібрано в окремій статті.
Ця сторінка — про полтавську специфіку. І головне тут не якесь виняткове правило, а навпаки — те, чого в Полтаві поки немає.
До кого звертатися в Полтаві
Ритуальною сферою міста опікується КП «Спецкомбінат поховально-ритуального обслуговування» Полтавської міської ради — вул. Європейська, 154, Полтава, 36008. Контактний телефон, який фігурує для довідок по всіх міських кладовищах, — (0532) 67-88-16; підприємство також веде сторінку у Facebook. Окремого сайту з довідником кладовищ і онлайн-сервісами, як у деяких інших обласних центрів, у комбінату немає — це варто мати на увазі й закладати час на дзвінок замість пошуку інформації в мережі.
Окремо в місті працює приватне ритуальне бюро на Юрівці (вул. Чумацький Шлях, 45) — воно не є комунальним підприємством і не відповідає за реєстрацію намогильних споруд.
Які кладовища відкриті, а які — ні
Тут цифри конкретні й варті уваги, бо вони показують, наскільки обмежений вибір лишився в родин.
Приймають нові поховання лише два кладовища громади: Розсошенське (заповнене приблизно на 90%) і Затуринське в селі Затурине, вулиця Буденного, 1 (заповнене приблизно на 50%). Усе інше — це вже або підпоховання в наявні родинні ділянки, або окремі домовленості.
Закриті для нових поховань: Центральне міське кладовище (вул. Європейська, 152 — та сама вулиця, де офіс Спецкомбінату), Єврейське кладовище (вул. Балакіна, 1) і Монастирське кладовище біля Хрестовоздвиженського монастиря на Монастирській горі — найстаріший некрополь Полтави, закладений ще в першій половині XIX століття. Його історія сумна: значну частину поховань знищили в 1930-х, а рештки надгробків і хрестів прибрали остаточно в 1980-х. Сьогодні це радше пам'ять про втрачений некрополь, ніж діючий цвинтар — про те, чому такі місця варто читати як архів, а не як перелік дат, ми писали в матеріалі про українські некрополі.
Чи потрібен дозвіл на медальйон
Юридична рамка тут загальноукраїнська, полтавських винятків немає.
Новий пам'ятник. Діє пункт 2.13 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань (наказ Держжитлокомунгоспу № 193 від 19 листопада 2003 року, зі змінами). Намогильні споруди й елементи благоустрою встановлюють у межах наданої земельної ділянки, а до ритуальної служби подають оригінал свідоцтва про смерть, свідоцтво про поховання або письмову згоду користувача місця поховання, документи про придбання споруди з ціною й датою та реквізити виконавця. Медальйон просто входить у цей комплект робіт разом із каменем. Право на встановлення намогильної споруди дає свідоцтво про поховання (пункт 2.11) — якщо у вас ще немає на руках свідоцтва про смерть, процедура почнеться саме з нього.
Пам'ятник уже стоїть. Медальйон на готовому камені розглядають як елемент благоустрою могили, а не окрему намогильну споруду, і окремого дозволу зазвичай не вимагають — головне не виходити за межі ділянки й не чіпати сусідні могили, про що докладніше в статті що можна і чого не можна робити на цвинтарі.
І окремо варто пам'ятати про пункт 3.3 того самого Порядку: якщо намогильна споруда не зареєстрована в Книзі обліку, відшкодування збитків при крадіжці, оскверненні чи пошкодженні не здійснюється. За зареєстровані споруди збитки відшкодовують з місцевого бюджету. Про компенсації, доступні родинам загиблих Захисників, — окремо в статті про компенсацію за надгробок.
Де ховають Захисників: Затуринське і Каштанова алея
На Затуринському кладовищі офіційно виділено окремі сектори: почесні поховання загиблих військовослужбовців і окремо — поховання невпізнаних захисників та цивільних, загиблих під час війни.
У центрі міста є ще одне місце, яке часто плутають із кладовищем, — меморіал «Полтава пам'ятає Героїв» на Каштановій алеї (вулиця Соборності): близько 180 стел із портретами загиблих воїнів і меморіальна стіна з іменами всіх полтавців, які не повернулися з війни. Це вшанувальний простір у центрі міста, а не місце поховання, і родини загиблих публічно наполягали на цьому — писали відкритий лист із проханням не називати меморіал просто «інсталяцією». Питаннями благоустрою подібних місць і підтримки родин опікується Консультативна рада членів сімей загиблих Захисників і Захисниць України при Полтавській міській раді.
Різниця між меморіалом у центрі й могилою на Затуринському — та сама, що й у будь-якому місті: одне місце для загального вшанування, інше — для конкретної людини. Сторінка пам'яті заповнює саме другу потребу — біографію, а не тільки ім'я на плиті чи в переліку.
Чому в Полтаві поки немає свого QR-реєстру — і граніту теж
Харків, Одеса й Вінниця за останній рік запустили власні міські інструменти — QR-навігацію по кладовищах, цифрові реєстри поховань, інтерактивні стели. У Полтаві на момент публікації такого проєкту немає. Це не привід для критики міста — просто факт, який варто знати родині: офіційного способу знайти конкретну могилу онлайн у Полтаві поки не існує, і QR-медальйон із приватною сторінкою пам'яті лишається практично єдиним цифровим слідом, який родина може створити сама, не чекаючи на міську ініціативу.
Є тут і менш очевидний місцевий факт: на відміну від Дніпра з його Токівським родовищем чи Вінниці з гніванським гранітом, Полтавщина — не гранітний регіон. Область лежить у Дніпровсько-Донецькій западині, де кристалічний фундамент Українського щита не виходить на поверхню, тож увесь граніт для пам'ятників у Полтаву привозять — переважно з Житомирщини, Кіровоградщини чи Дніпропетровщини. Камінь у буквальному сенсі не місцевий. І це ще один аргумент на користь того, що не варто прив'язувати всю пам'ять про людину до одного шматка привізного каменю: історія, зібрана окремо, від походження граніту не залежить.
Скільки коштує і як зробити не з Полтави
Ціни по Україні однакові, Полтава не виняток: комплект «медальйон + сторінка пам'яті» коштує приблизно 1500–4000 грн залежно від кількості медальйонів і умов зберігання даних. Розбір складових ціни — у статті скільки коштує QR-код на пам'ятник.
Якщо родина живе не в Полтаві — у Києві, за кордоном, будь-де, — сторінка пам'яті наповнюється повністю онлайн: фото, аудіозаписи голосу, сканування документів, відео. Медальйон надсилають поштою, а закріпити його на камені може будь-хто з родини за пів години, як описано в інструкції з кріплення, або майстер, який доглядає ділянку. Якщо ви ще не знаєте, де саме похована людина, почніть із гіда з пошуку могили в Україні.
І головне: медальйон на камені не обов'язковий. Сторінка працює сама по собі — як приватний цифровий меморіал, посилання на який ви надсилаєте кому вважаєте потрібним. Хто саме її бачить і як закрити її від сторонніх — у статті про приватність сторінки пам'яті. Для Полтави, де міського цифрового реєстру ще немає, це не другорядна опція, а практично єдиний спосіб зберегти історію людини так, щоб вона не залежала ні від стану каменю, ні від того, з'явиться колись міський проєкт чи ні. Почати збирати таку сторінку можна вже зараз.