Правова частина перевірена у жовтні 2026 року за чинним Порядком утримання кладовищ та інших місць поховань. Міські проєкти й контакти ритуальних служб змінюються — перед зверненням їх варто уточнити на сторінці свого міста.
QR-медальйон на пам'ятнику — невелика металева табличка з кодом, який відкриває на телефоні сторінку пам'яті: біографію, фотографії, аудіо- й відеозаписи, спогади родини. Як це влаштовано технічно й що саме бачить людина, яка навела камеру, розібрано в статті QR-код на пам'ятнику: як це працює.
Ця сторінка — про те, що в цьому питанні однакове для всієї країни, а що залежить від міста. Коротка відповідь на головне питання така: правила однакові скрізь, а відрізняються тільки міські служби, до яких ви звертаєтеся, і те, що місто вже зробило цифрового само.
Головне: окремого дозволу на медальйон зазвичай не треба
Питання «чи можна взагалі» хвилює родини найчастіше, тому почнемо з нього. Тут важливо розділити дві різні ситуації, бо відповідь у них різна.
Пам'ятник уже стоїть. Медальйон розглядають як елемент благоустрою могили в межах наданої земельної ділянки. Окремого дозволу на практиці не питають — головне не виходити за межі своєї ділянки. Загальні правила поведінки на місці поховання зібрані в матеріалі про те, що можна і чого не можна робити на цвинтарі.
Ви ставите новий пам'ятник. Діє пункт 2.13 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань — наказ Держжитлокомунгоспу України № 193 від 19 листопада 2003 року, зареєстрований у Мін'юсті. Намогильні споруди й елементи благоустрою встановлюють у межах наданої земельної ділянки, а до ритуальної служби подають:
- оригінал свідоцтва про смерть похованого;
- свідоцтво про поховання або письмову згоду користувача місця поховання;
- документи, що підтверджують придбання споруди, її ціну й дату;
- реквізити виконавця робіт.
Медальйон у цьому разі логічно вписати в комплект робіт разом із каменем — окремою процедурою він не є.
Право встановити намогильну споруду дає свідоцтво про поховання (пункт 2.11). Його видають після поховання тому, хто взяв на себе зобов'язання поховати. Якщо у вас ще немає на руках свідоцтва про смерть, процедура почнеться саме з нього.
Деталь, про яку майже не знають: реєстрація споруди
За пунктом 3.3 того самого Порядку, якщо намогильна споруда не зареєстрована в установленому порядку, відшкодування збитків у разі крадіжки, осквернення чи пошкодження не здійснюється. За зареєстровані споруди збитки відшкодовують коштом місцевого бюджету.
Тобто запис у Книзі обліку намогильних споруд — не паперовий ритуал, а страховка. Якщо ви ставите пам'ятник, про реєстрацію варто спитати ритуальну службу одразу, а не через рік.
Для самого медальйона це має практичний наслідок: табличка, вписана в комплект разом із каменем, потрапляє в ті самі документи. Про те, наскільки вона взагалі вразлива до погоди й вандалізму, є окремий розбір — чи витримає QR-код мороз, дощ і вандалів.
«Де замовити» — насправді два різні питання
Плутанина навколо цього запиту майже завжди з одного: QR-медальйон на пам'ятник — це не один товар, а два окремі компоненти.
Фізична табличка. Шматок металу з вигравіюваним кодом, закріплений на граніті. Її виготовляють і надсилають поштою — тут географія не має значення взагалі.
Цифровий сервіс. Сама сторінка, куди веде код. Вона не має фізичного розташування: наповнюється онлайн із будь-якого міста чи країни.
З цього випливає відповідь, яка економить час: звертатися «по місцю» потрібно тільки тоді, коли ви ставите новий пам'ятник і медальйон іде в комплекті робіт разом із каменем. У всіх інших випадках усе робиться дистанційно, а місцева ритуальна служба вам просто не потрібна.
Розбір того, з чого складається вартість і чому пропозиції на ринку відрізняються в рази, — у статті скільки коштує QR-код на пам'ятник. Коротко: ціна по Україні не залежить від міста.
До кого звертатися у вашому місті
Міські ритуальні служби, перелік відкритих кладовищ, місця поховання загиблих Захисників і наявність міських цифрових проєктів ми розібрали окремо по кожному місту:
- Київ — ритуальна служба, де ще можна поховати, Алеї почесних поховань і правило однакових пам'ятників на них
- Львів — дві різні служби замість однієї, окремий статус Личаківського цвинтаря як музею, Марсове поле
- Харків — Алея Слави на цвинтарі № 18 і міський Віртуальний меморіал пам'яті
- Одеса — перелік кладовищ з адресами, Західне і міська концепція меморіалізації
- Дніпро — які цвинтарі приймають поховання, Краснопільське і Алея Героїв
- Запоріжжя — відкриті кладовища і місцевий граніт
- Вінниця — працююча міська QR-навігація rip.vmr.gov.ua і сайт «Пам'ятаємо Героїв»
- Полтава — Розсошенське і Затуринське, Каштанова алея
Якщо вашого міста тут поки немає, це нічого не змінює по суті: юридична рамка загальноукраїнська, а контакти своєї ритуальної служби шукайте на сайті міської ради — зазвичай це комунальне підприємство зі словом «Ритуал» або «Спецкомбінат» у назві.
Що вже роблять міста — і чого вони не роблять
Кілька українських міст запустили власні цифрові системи, і це варто знати, щоб не робити подвійну роботу.
Вінниця. З березня 2025 року працює цифрова навігація на кладовищах: QR-коди на стелах, сервіс rip.vmr.gov.ua із пошуком за іменем і маршрутом до конкретної могили, окремий сайт heroes.vmr.gov.ua «Пам'ятаємо Героїв» із розширеними даними про полеглих Захисників.
Харків. У грудні 2024 року поруч з Алеєю Слави відкрили Віртуальний меморіал пам'яті — інтерактивну стелу з фотографіями, короткими історіями й QR-кодами з локаціями могил. Фактично це карта поховань Захисників по всіх цвинтарях міста, включно із закритими для відвідування.
Це сильні рішення, і вони закривають те, що місто справді може закрити: де лежить людина. Чого вони за своєю природою не закривають — ким вона була. На уніфікованій плиті є місце для імені й дат, у міському реєстрі — для короткого запису. Бойовий шлях, ким він був до 2022 року, які пісні співав, що казав дітям по телефону — усьому цьому ні на плиті, ні в реєстрі фізично немає куди подітися.
Тому приватна сторінка пам'яті не конкурує з міськими системами, а доповнює офіційні реєстри: навігація й офіційне вшанування лишаються за містом, а родинний архів історії веде сама родина, і його обсяг ніхто не обмежує.
У Дніпрі, Запоріжжі й Полтаві на момент публікації міських реєстрів поховань ми не знайшли. Там приватна сторінка з медальйоном лишається практично єдиним цифровим слідом конкретного поховання, який родина може створити сама.
Якщо родина не в Україні або не в тому місті
Це найчастіший сценарій останніх років, і він вирішується повністю дистанційно:
- сторінка наповнюється онлайн — фото, аудіо, відео й тексти додає родина з будь-якої країни;
- медальйон надсилають поштою на українську адресу — свою, родичів або майстерні;
- закріпити його на вже готовому пам'ятнику можна приблизно за пів години за інструкцією з кріплення або доручити майстру, який доглядає ділянку.
Якщо місце поховання ще невідоме, починати варто не з медальйона, а з гіда з пошуку могили в Україні.
Медальйон на камені — не обов'язковий
Останнє, що варто сказати прямо. Сторінка як цифровий меморіал працює сама по собі: посилання надсилають кому потрібно, а хто саме її бачить, визначається налаштуваннями — про це докладніше в матеріалі про приватність сторінки пам'яті.
Табличка на граніті — це спосіб прив'язати сторінку до місця, щоб її знайшов той, хто прийшов на могилу і не знає, куди ще подивитися. Якщо пам'ятника ще немає або рішення про нього не ухвалене, це не причина відкладати: почати збирати сторінку можна зараз, а медальйон додати тоді, коли камінь стане на місце.