Перелік кладовищ, контакти й дані про міські меморіальні ініціативи перевірені у вересні 2026 року за офіційними матеріалами КП «СПКПО» та Одеської міської ради. Суми виплат і статус концепції меморіалізації варто звіряти окремо — вони змінюються.
QR-медальйон на пам'ятнику — невелика металева або керамічна табличка з кодом, який відкриває на телефоні сторінку пам'яті: біографію, фотоальбом, аудіо- й відеозаписи, спогади родини. Як це працює технічно, розібрано в окремій статті.
Ця сторінка — про одеську специфіку. І в Одеси є аргумент на користь цифрової пам'яті, якого немає більше ні в кого в Україні: це місто вже одного разу втратило свій головний некрополь цілком. Не окремі надгробки — весь цвинтар.
До кого звертатися в Одесі
КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» (СПКПО) — комунальне підприємство Одеської міської ради, яке веде міські кладовища. Офіс: вул. Комітетська, 10-А, офіс 211, Одеса, 65091. Телефон +38 (048) 726-98-54, електронна пошта spkbo@omr.gov.ua, сайт spkbo.com. Бюро ритуального обслуговування — за тією ж адресою, на першому поверсі.
Крематорій розташований на проспекті Князя Ярослава Мудрого, 33 — на території Новоміського кладовища; колумбарій при ньому працює з 1988 року.
Важливе уточнення, на якому спотикаються: Таїровське кладовище не міське. Ним опікується окреме комунальне підприємство «Таїровське селищне кладовище» у смт Таїрове. Якщо ділянка там — питання вирішуються не через СПКПО.
Кладовища Одеси: перелік і адреси
СПКПО веде одинадцять об'єктів:
- Новоміське — проспект Князя Ярослава Мудрого, 33
- Друге Християнське — Люстдорфська дорога, 6
- Третє Єврейське — вул. Хімічна, 1
- Північне — вул. 28-ї бригади, 14
- Слобідське — вул. Яші Гордієнка, 63
- Троїцьке — вул. Овідіопольська, 24
- Офіцерське — вул. Дмитріївська, 47
- Латовське — Балтська дорога, 160
- Західне — Тираспольське шосе, 22-Д
- Кривобалківське — вул. Нежданової, 115
- кладовище на вул. Бібліотечній, 2
Новоміське, засноване 1961 року, займає 137 гектарів — це третє за площею кладовище України. Друге Християнське на Люстдорфській дорозі — один із найстаріших діючих некрополів міста, узятий під охорону як пам'ятка історії місцевого значення ще рішенням облвиконкому. Про історичні некрополі як окремий пласт пам'яті ми писали в матеріалі про українські некрополі.
Статус конкретного кладовища щодо нових поховань змінюється, і публічного зведеного переліку «відкрите / частково закрите» СПКПО не публікує так, як це роблять у Києві чи Дніпрі. Тому це питання варто ставити телефоном перед будь-якими планами.
Чи потрібен дозвіл на медальйон
Новий пам'ятник. Діє пункт 2.13 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань (наказ Держжитлокомунгоспу № 193 від 19 листопада 2003 року, зі змінами). Намогильні споруди й елементи благоустрою встановлюють у межах наданої земельної ділянки, а до ритуальної служби подають: оригінал свідоцтва про смерть похованого; свідоцтво про поховання або письмову згоду користувача місця поховання; документи про придбання споруди з ціною й датою; реквізити виконавця. Медальйон логічно вписати в комплект робіт разом із каменем.
Право встановити намогильну споруду дає свідоцтво про поховання (пункт 2.11). Якщо у вас ще немає свідоцтва про смерть, почніть із нього.
Пам'ятник уже стоїть. Медальйон на готовому камені розглядають як елемент благоустрою могили, а не як окрему намогильну споруду, і окремого дозволу зазвичай не вимагають. Умови стандартні: не виходити за межі своєї ділянки й не чіпати сусідні могили — докладніше в статті що можна і чого не можна робити на цвинтарі.
Пам'ятки. На Другому Християнському й на будь-якому надгробку зі статусом пам'ятки самовільно клеїти нічого не можна: втручання в камінь погоджують з органом охорони культурної спадщини. Це не одеська вигадка, а загальне правило для пам'яткових поховань.
Чому реєстрація не формальність. Пункт 3.3 того самого Порядку: якщо намогильна споруда не зареєстрована в установленому порядку, відшкодування матеріальних збитків власникові в разі крадіжки, осквернення чи пошкодження не здійснюється. За зареєстровані споруди збитки відшкодовують за кошт місцевого бюджету. Реєструють їх у Книзі обліку намогильних споруд, і зберігається вона постійно.
Загиблі Захисники: Західне і концепція меморіалізації
Основним місцем поховання загиблих військових в Одесі стало Західне кладовище на Тираспольському шосе, 22-Д. За репортажем Суспільного Одеса, сектор 48 налічує близько восьмисот могил. Поховання є також на Таїровському й Північному.
У серпні 2026 року місто винесло на громадське обговорення проєкт Єдиної концепції меморіалізації загиблих Захисників і Захисниць на 2026–2028 роки. Пропозиції збирали до 31 серпня на dsv@omr.gov.ua. Документ передбачає:
- облаштування окремих секторів почесних поховань на міських кладовищах, зокрема на Західному;
- надгробки єдиного зразка з QR-кодами;
- інформаційні панелі;
- цифровий реєстр із даними про загиблих.
Тобто саме́ місто прийшло до тієї самої ідеї — код на камені, за яким відкривається інформація про людину. Це варто визнати відкрито, а не змагатися з цим.
Різниця в жанрі, а не в технології. Міський реєстр — це офіційне вшанування й навігація: ім'я, дати, підрозділ, локація могили, коротка довідка. Він однаковий для всіх і саме тому працює. Але на плиті єдиного зразка й у полі реєстру немає куди подіти бойовий шлях, ким людина була до 2022 року, як познайомилася з дружиною, які пісні співала, що казала дітям по телефону. Про це — окрема стаття про сторінку пам'яті загиблого Захисника.
Друга різниця — у строках. Концепція станом на вересень 2026 року — це проєкт після громадського обговорення. Родини, які ховають зараз, ставлять камінь зараз. Родинний архів можна почати збирати, не чекаючи на ухвалення жодного документа.
Про виплати й компенсації родинам — у статті про компенсацію за надгробок загиблому Захиснику; суми міських і державних виплат змінюються, тому їх варто звіряти на момент звернення. Тим, хто розглядає Національне військове меморіальне кладовище під Києвом, варто прочитати окремий розбір про НВМК — з логістикою для одеських родин там усе непросто.
Чому в Одесі камінь — не гарантія
Тут доречно сказати те, що в іншому місті звучало б абстрактно.
Перше Християнське кладовище було головним некрополем Одеси: родинні склепи, мармурові надгробки, церква Всіх Святих, поховання перших будівничих міста, архітекторів, меценатів. Поховання там припинили в другій половині 1880-х через брак місця. А між 1929 і 1934 роками цвинтар знищили повністю. На його території влаштували парк — до 1995 року він називався парком імені Ілліча, зараз це історико-меморіальний Преображенський парк, — а також зоопарк і трамвайне депо.
Одесити називають це місце «парком на кістках». Люди, поховані там, не зникли з історії міста — але їхні камені, склепи й написи зникли, і відновити їх уже неможливо.
Друге Християнське — приклад м'якшого, повільнішого варіанту тієї самої історії. Могили відомих одеситів там заростають і руйнуються, столітня капліця стоїть без реставрації. І в цьому винен не лише брак коштів: одеський місцевий камінь — ракушняк, м'який і пористий, а мармур під морським кліматом вивітрюється. Написи на старих надгробках стають нечитаними за кілька десятиліть.
Звідси проста думка, яка в Одесі не потребує доказів: камінь — носій, а не гарантія. Носій добрий, але не єдиний і не найтриваліший. Що саме дає збереження історії окремо від каменю — у матеріалі про цифровий меморіал, а про те, як забезпечується довговічність самої сторінки, — у статті чи буде сторінка пам'яті доступна через 20 років.
Скільки коштує і як зробити з іншого міста
Ціни по Україні однакові, Одеса не дорожча: комплект «медальйон + сторінка пам'яті» — приблизно 1500–4000 грн залежно від кількості медальйонів і умов зберігання даних. Розбір складових — у статті скільки коштує QR-код на пам'ятник.
Окреме питання — як це зробити, не живучи в Одесі. Ситуація типова: могила на Новоміському, а родина в Києві, Кишиневі, Варшаві або Нью-Йорку. Сторінка пам'яті наповнюється повністю онлайн: фото, скани документів, аудіозаписи голосу, текст, відео. Контакт із цвинтарем для цього не потрібен. Медальйон надсилають поштою на одеську адресу, а закріпити його на камені може будь-хто з родини за пів години — з клеєм або на анкери, як описано в інструкції з кріплення, — або майстер, який доглядає ділянку.
І окремо: медальйон на камені не обов'язковий. Сторінка працює сама по собі, як приватний родинний архів, посилання на який ви надсилаєте кому вважаєте потрібним. Хто саме її бачить і як закрити її від сторонніх — у статті про приватність сторінки пам'яті.
Почати можна прямо зараз — без медальйона, без узгоджень із цвинтарем і без рішення про камінь. Камінь ви поставите тоді, коли будете готові. Історію краще збирати, поки живі ті, хто її пам'ятає, — Одеса як мало яке місто в Україні знає, чим закінчується протилежне.