Дані про кладовища, ритуальну службу й військові поховання Запоріжжя перевірені у вересні 2026 року за матеріалами Запорізької міської ради, «Суспільне Запоріжжя» та місцевого видання SODA. Ці дані змінюються швидше за інші міста — перевіряйте актуальність перед зверненням.
QR-медальйон на пам'ятнику — невелика табличка з кодом, який відкриває на телефоні сторінку пам'яті: біографію, фотографії, аудіо- й відеозаписи, спогади родини. Як це працює технічно, розібрано в окремій статті.
Ця сторінка — про запорізьку специфіку. Місто прифронтове, тому нижче йдеться лише про адміністративну частину: хто відповідає за кладовища, де ховають, які документи потрібні. Це не хроніка бойових дій.
До кого звертатися в Запоріжжі
Кладовищами міста опікується СКП «Запорізька ритуальна служба» — вул. Солідарності, 104, Запоріжжя, 69039. Телефон для довідок — (061) 239-70-80, електронна пошта reception.ritslugba@zp.gov.ua. Прийом громадян: понеділок–четвер 8:00–15:00, п'ятниця 8:00–14:00. Організацію поховань служба веде цілодобово без вихідних за номерами 0-800-303-034 (безкоштовно), 067-555-04-05 і 063-576-77-42.
Які кладовища відкриті, а які — ні
За даними служби, під її утриманням перебуває близько десятка міських кладовищ. Нові поховання приймають лише два: Кушугумське (селище Кушугум, Запорізький район) і кладовище при церкві Святого Миколая на Верхній Хортиці.
Решта — закриті для нових поховань, там можливі лише підпоховання в наявні родинні ділянки: Східне (вул. Юності), Леваневське (однойменне селище), Матвіївське (с. Матвіївка), Павло-Кічкаське (вул. Насосна, 1), Першотравневе (вул. Бєлінського), Капустяне (вул. Солідарності, 104, Зелений Яр) і Осипенківське, більш відоме як Правобережне (вул. Братська).
Окремо варто згадати кладовище Хортицьке на однойменному острові — це рядовий місцевий цвинтар села, і плутати його з Національним заповідником «Хортиця» не варто: заповідник — це історико-культурна пам'ятка запорозького козацтва, музей просто неба, а не некрополь. Про те, чому старі цвинтарі й пам'ятні місця варто читати як архів, а не перелік дат, ми писали в статті про українські некрополі.
Чи потрібен дозвіл на медальйон
Юридична рамка загальноукраїнська, запорізьких винятків немає.
Новий пам'ятник. Діє пункт 2.13 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань (наказ Держжитлокомунгоспу № 193 від 19 листопада 2003 року). Намогильні споруди й елементи благоустрою встановлюють у межах наданої земельної ділянки, а до ритуальної служби подають свідоцтво про смерть, свідоцтво про поховання або згоду користувача місця поховання й документи на споруду. Медальйон просто входить у цей комплект робіт разом із каменем. Право на встановлення дає свідоцтво про поховання (пункт 2.11) — а йому передує свідоцтво про смерть.
Пам'ятник уже стоїть. Медальйон розглядають як елемент благоустрою могили, окремого дозволу зазвичай не питають — головне не виходити за межі ділянки, докладніше в статті що можна і чого не можна робити на цвинтарі.
І окремо — пункт 3.3: якщо намогильна споруда не зареєстрована в Книзі обліку, відшкодування збитків при пошкодженні чи оскверненні не здійснюється; за зареєстровані — відшкодовують з місцевого бюджету. Про компенсації для родин загиблих Захисників — у статті про компенсацію за надгробок.
Де ховають Захисників
Зараз загиблих Захисників ховають на Кушугумському кладовищі та у виділеному військовому секторі Правобережного кладовища — приблизно 330 місць, тимчасово з дерев'яними хрестами замість капітальних пам'ятників, до завершення воєнного стану. Восени 2025 року Запорізька міськрада затвердила проєкт землеустрою під нове військове меморіальне кладовище — ділянку 3 гектари по вулиці Тиражній у Дніпровському районі; попередній варіант розташування довелося змінити після звернень родин щодо відстані між похованнями.
У центрі міста, на бульварі Шевченка, з 1 жовтня 2023 року діє Алея Героїв — меморіальні стели з портретами й іменами загиблих (електронна стела на 2025 рік містила інформацію про 247 воїнів). Це місце вшанування, а не поховання, і плутати ці два формати не варто — той самий момент ми пояснювали в статті про Полтаву з її Каштановою алеєю. Сторінка пам'яті закриває іншу потребу — біографію конкретної людини, а не спільний меморіал.
Граніт тут свій — і це відрізняє Запоріжжя від інших міст кластера
На відміну від Полтави чи інших рівнинних областей, Запоріжжя лежить на Українському щиті — тут виходить на поверхню кристалічний фундамент, і граніт не привозять здалеку. У межах області й самого міста працюють кар'єри (наприклад, Мокрянський поблизу села Кремінне), звідки камінь для пам'ятників іде без довгого транспортного плеча. Це практична деталь для родин, які обирають камінь: місцевий граніт не робить пам'ятник кращим сам по собі, але логістика простіша, ніж у регіонах без власних родовищ.
Чи є свій цифровий реєстр — і як зробити сторінку, якщо ви не в Запоріжжі
Харків, Одеса й Вінниця вже запустили власні QR-навігації чи реєстри поховань. У Запоріжжі на момент публікації такого міського проєкту не знайдено. Тобто офіційного способу знайти конкретну могилу онлайн поки немає — і QR-медальйон із приватною сторінкою пам'яті лишається практично єдиним цифровим слідом, який родина може створити сама.
Ціна комплекту «медальйон + сторінка пам'яті» по Україні однакова — приблизно 1500–4000 грн, розбір складових у статті скільки коштує QR-код на пам'ятник. Якщо родина не в Запоріжжі — сторінка наповнюється повністю онлайн, медальйон надсилають поштою, а закріпити його на камені можна за пів години за інструкцією з кріплення або доручити майстру, який доглядає ділянку. Якщо місце поховання ще невідоме — почніть із гіда з пошуку могили в Україні.
І головне: медальйон на камені не обов'язковий. Сторінка як цифровий меморіал працює сама по собі — посилання надсилають кому потрібно, а хто саме бачить сторінку, контролюється налаштуваннями приватності. Докладніше — у статті про приватність сторінки пам'яті. Почати збирати таку сторінку можна вже зараз.