Контакти, статуси кладовищ і дані про міські цифрові сервіси перевірені у вересні 2026 року за офіційними матеріалами Вінницької міської ради. Розміри ділянок і порядок оформлення варто звіряти при зверненні.
QR-медальйон на пам'ятнику — невелика металева або керамічна табличка з кодом, який відкриває на телефоні сторінку пам'яті: біографію, фотоальбом, аудіо- й відеозаписи, спогади родини. Як це працює технічно, розібрано в окремій статті.
Вінниця — єдине місто з нашого гео-огляду, де починати цю розмову треба з визнання: місто вже поставило QR-коди на своїх кладовищах. І зробило це раніше й акуратніше за більшість обласних центрів. Тому далі — про те, що вінницька міська система дає безоплатно, чого вона за самою своєю природою не дає, і де тут місце родинному архіву.
До кого звертатися у Вінниці
КП Вінницької міської ради «Комбінат комунальних підприємств» — вул. Підлісна, 2, Вінниця. Телефон адміністрації (0432) 67-29-53, магазин ритуальних послуг — 67-33-20 і 67-33-79, електронна пошта kpkkp@vmr.gov.ua. Ритуальна служба працює без вихідних із 8:00 до 18:00, агенти доступні цілодобово. Начальник підприємства — Дмитро Науменко, прийом у вівторок і четвер із 9:00 до 11:00.
До складу комбінату увійшла колишня спеціалізована ритуальна служба міста, тож зараз це одна точка входу: організація поховання, транспортування до судово-медичного морга, благоустрій кладовищ і меморіалів, оформлення документів.
Зверніть увагу: у Вінниці багато приватних сайтів називають себе «Вінницька міська ритуальна служба». Комунальне підприємство одне, його контакти вище й вони є на vmr.gov.ua.
Де у Вінниці можна поховати
Тут картина проста й жорстка. Єдине кладовище громади, відкрите для нових поховань, — «Сабарів-2».
Решта — П'ятничанське, Тяжилівське, Пирогівське, Лука-Мелешківське та інші — мають статус закритих або частково закритих. Там можливе тільки підпоховання в наявну родинну могилу або поховання в місце, зарезервоване заздалегідь. Нових ділянок на них не виділяють.
Місце на Сабарові-2 надають безоплатно, як і передбачає закон. Розміри ділянок: 0,64 кв. м під урну з прахом, 3,3 кв. м на одиночне поховання, 4,8 кв. м на подвійне.
Для оформлення підпоховання в частково закритому кладовищі знадобляться паспорт заявника, копія паспорта померлого, свідоцтво про смерть, документи про раніше похованих у цій могилі й заява до ритуальної служби.
Для нашої теми з цього випливає головне: більшість вінницьких родин має справу не з новою ділянкою, а з наявною родинною могилою і вже встановленим каменем, який ніхто не збирається замінювати. Додати до нього шар інформації, не втручаючись у гравіювання, — саме той випадок, для якого медальйон і придумали.
Чи потрібен дозвіл на медальйон
Юридична рамка загальноукраїнська, вінницьких винятків немає.
Новий пам'ятник. Діє пункт 2.13 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань (наказ Держжитлокомунгоспу № 193 від 19 листопада 2003 року, зі змінами). Намогильні споруди й елементи благоустрою встановлюють у межах наданої земельної ділянки, а до ритуальної служби подають: оригінал свідоцтва про смерть похованого; свідоцтво про поховання або письмову згоду користувача місця поховання; документи про придбання споруди з ціною й датою; реквізити виконавця. Медальйон вписують у комплект робіт разом із каменем.
Право встановити намогильну споруду дає свідоцтво про поховання (пункт 2.11).
Пам'ятник уже стоїть. Медальйон на готовому камені розглядають як елемент благоустрою могили, а не як окрему намогильну споруду, і окремого дозволу зазвичай не вимагають. Умови стандартні: не виходити за межі своєї ділянки й не чіпати сусідні могили — докладніше в статті що можна і чого не можна робити на цвинтарі. Практика в різних служб трохи різна, тож найшвидший шлях — подзвонити в комбінат і запитати прямо.
Чому реєстрація не формальність. Пункт 3.3 того самого Порядку: якщо намогильна споруда не зареєстрована в установленому порядку, відшкодування матеріальних збитків власникові в разі крадіжки, осквернення чи пошкодження не здійснюється. За зареєстровані споруди збитки відшкодовують за кошт місцевого бюджету. Реєструють їх у Книзі обліку намогильних споруд, і зберігається вона постійно.
Місцева деталь про камінь: Вінниччина — один із найкращих гранітних регіонів країни. Гніванський граніт — щільний, дрібнозернистий, темно-сірий, майже чорний, добре полірується; фахове каменярство в Гнівані ставили ще з італійськими майстрами. Жежелівське родовище в Козятинському районі розробляють відкритим способом із 1910 року, і його камінь ішов на монументи й скульптури в Україні та за кордоном. Тобто в майстерні вам, найімовірніше, запропонують місцевий камінь — і це добре. Але з цифровою частиною регіон не пов'язаний узагалі: медальйон однаково стає на гніванський граніт, на карпатський і на привезений.
Що вже дає місто: rip.vmr.gov.ua і «Пам'ятаємо Героїв»
З березня 2025 року у Вінницькій міській територіальній громаді працює система цифрової навігації на кладовищах. Влаштована вона так:
- на стелах на кладовищах — і міських, і в старостинських округах — розміщені QR-коди;
- сервіс rip.vmr.gov.ua: вводите ім'я і прізвище воїна, бачите інформацію про поховання й отримуєте маршрут до конкретної могили;
- сайт heroes.vmr.gov.ua «Пам'ятаємо Героїв» — розширені дані про полеглих Захисників і Героїв Небесної сотні: фото, нагороди, біографічні відомості;
- технічна підтримка: 15-60, 0-800-60-15-60, (0432) 65-15-60.
За перший рік роботи, за словами директора департаменту інформаційних технологій Володимира Романенка, оцифрували понад 650 місць поховань воїнів.
Головне місце спочинку вінницьких Героїв — сектор військових поховань на Сабарівському кладовищі, з сотнями синьо-жовтих прапорів над могилами. Питання його благоустрою — заміну пошкоджених прапорів, флагштоки на місцях поховань, нову стелу — веде Рада родин загиблих захисників громади. 10 травня родини полеглих започаткували там алею сакур із назвою «Квітуча материнська любов».
Чого міський QR-код не робить — і чому це не докір
Вінницька система вирішує задачу навігації, і вирішує її добре. Людина приїхала на велике кладовище, не знає сектора, ввела прізвище — отримала маршрут. Родич за кордоном подивився, де саме похований його брат. Це справжня, потрібна робота, і за неї місту варто сказати спасибі.
Але за конструкцією така система відповідає на питання «де» і дає коротку офіційну довідку. Три речі вона не робить — і не мала б робити:
Обсяг. У полі реєстру не вміщається бойовий шлях, ким людина була до 2022 року, як познайомилася з дружиною, як говорила з дітьми по телефону, які пісні любила. Про це — окрема стаття про сторінку пам'яті загиблого Захисника.
Формати. Міський реєстр — це текст і фото. Записаний голос, відеозвернення, скани листів і документів, аудіоспогади кількох людей про ту саму людину — це інший жанр збереження. Як записати голос, поки є можливість, ми розібрали в окремому матеріалі.
Коло людей. Міська система — про полеглих Захисників і Героїв Небесної сотні. Бабуся, батько, дитина, друг, який помер від хвороби, у неї не потрапляють, і не тому, що місто про них забуло, — просто в системи інша задача. Родинний цифровий меморіал охоплює всіх, кого родина хоче зберегти.
І ще одна різниця, менш очевидна: міським реєстром керує місто, а сторінкою пам'яті — родина. Хто саме її бачить, чи вона взагалі публічна, кого допустити до редагування — вирішуєте ви. Про це — у статті про приватність сторінки пам'яті, а про те, що буде з нею через двадцять років, — у розборі про надійність.
Скільки коштує і як зробити з іншого міста
Ціни по Україні однакові: комплект «медальйон + сторінка пам'яті» — приблизно 1500–4000 грн залежно від кількості медальйонів і умов зберігання даних. Розбір складових — у статті скільки коштує QR-код на пам'ятник.
Якщо ви не у Вінниці — а вінницьких родин у Києві, Польщі й Німеччині зараз багато, — порядок такий. Сторінка наповнюється повністю онлайн: фото, скани, аудіо, текст, відео. Контакт із цвинтарем для цього не потрібен. Медальйон надсилають поштою на вінницьку адресу, а закріпити його на камені може будь-хто з родини за пів години — з клеєм або на анкери, як описано в інструкції з кріплення, — або майстер, який доглядає ділянку.
І окремо: медальйон на камені не обов'язковий. Сторінка працює сама по собі, як приватний родинний архів, посилання на який ви надсилаєте кому вважаєте потрібним.
Почати збирати таку сторінку можна вже зараз — без медальйона, без узгоджень із комбінатом і без рішення про камінь. Місто вже показало, де похована людина. Хто вона була — це те, що може зібрати тільки родина, і тільки поки живі ті, хто пам'ятає.